"Театр парадоксу"

Цей матч був важливим для обох команд. Зустрічалися безпосередні конкуренти у боротьбі за місце під сонцем. А тому, з огляду на турнірне становище, точився бій за шість очок.

До Києва "Ворскла" прилетіла в оновленому та "інтернаціональному" складі. На полі з`явилися восьмеро легіонерів. Як засвідчила гра, найновіші придбання полтавців марними не були. Дедич, Павлович і Андрошич створили на правому фланзі непрохідний редут, який не лише захищався, але й створював небезпечні атаки. Як визнав після матчу наставник киян Петро Слободян, цього вечора "пивовари" не вели гру, а пристосовувалися до дій незвичного суперника.

Важливість та принциповість поєдинку знали й усвідомлювали не лише виконавці, але й глядачі. Підтримати своїх улюбленців з Полтави приїхало кілька сотень вболівальників.

Фанати не лише розгорнули на трибуні велику футболку "Ворскли", а й влаштували справжній концерт у виконанні духового оркестру. Безперечно, активна підтримка додала гравцям упевненості і часом "Ворскла" небезпечно загрожувала воротам киян. Темношкірі легіонери, а їх було аж троє, вирізнялися не лише кольором шкіри, а й яскравою грою. Меркадо постійно "навантажував" півзахист киян у центрі поля, а Мозесу, якщо й не вистачало вправності заволодіти м`ячем на вістрі атаки, то у відсутності наполегливості його важко звинуватити.

І все-таки, перші загрозливі моменти почали з'являтися саме з ініціативи киян... і екс-киян. Мається на увазі колишній динамівець Омоко, який певний час перебував і в "Арсеналі", а тепер виступає за полтавців на засадах оренди. На 24-й хвилині Гаррисон під тиском Терещенка помилився біля своїх воріт, але В'ячеслав останньої миті не зміг скористатися з нагоди. А ще за десять хвилин у киян вдало зіграв трикутник Ковалець - Терещенко - Кутас. Останній надто наблизився до Постранського, тому і влучив точнісінько в голкіпера.

Ближче до кінця першого тайму гра вирівнялася, боротьба стала більш-менш рівносильною, та все ж, табло висвітлювало нулі, котрі лише посилювали напруження в стані господарів поля. До речі, вперше глядачі мали можливість на стадіоні "Динамо" отримати найповнішу інформацію завдяки новісінькому табло, яке демонструвало й найцікавіші епізоди футбольних баталій.

Другий тайм, за логікою останніх поєдинків "Оболоні", мав стати вирішальним для господарів. І буквально за десять хвилин після початку другого тайму "пивовари" створили два моменти. Терещенко мав "замикати" навісну передачу, але, запізнившись лише на мить, зіштовхнувся з воротарем.

А потім Ковалець бив неочікувано, та м'яч пройшов за кілька сантиметрів од воріт. Але це був лише початок зовсім іншої гри. "Ворскла" не на жарт зосередилася на тому, щоб підкорити київського опонента і будь-що вирвати конче потрібну перемогу. Як і в першому таймі, Дедич, Павлович і Меркадо нагнітали неспокій на правому фланзі атаки. А справжня пожежа в обороні господарів спалахнула на 67-й хвилині, коли Конюшенко ледь не "зрізав" м'яч у свої ворота. Романенко, який, до речі, оговтався від травми, що її зазнав у матчі з львів'янами, лише останньої секунди зреагував на удар, перевівши м'яч на кутовий.

А ще за п'ять хвилин на київській трибуні почувся тривожний гул. Адже підсвідомо з'явилося відчуття, що перший гол, який може бути вирішальними, опиниться у воротах господарів. Сигналом до того міг стати удар Андрошича на 71-й хвилині. Романенку довелося "лягати кістьми", аби обірвати політ м'яча.

Схоже, для полтавців кількість шансів "відкрити" ворота киян мала певну межу, бо коли на 79-й хвилині Романенко знову переграв Мозеса, ситуація кардинально змінилася. Але нарікати "Ворсклі" треба лише на себе, а точніше на екс-киянина Гаррисона Омоко. Бідолашний нігерієць хотів вибити м`яча з карного майданчика, але зробив це неточно, і Терещенко, якому, схоже, увірвався терпець від нефартових спроб взяти ворота суперника, опинившись сам на сам із голкіпером, довершив справу. В`ячеслав станцював перед голкіпером чудернацькі па, а коли Постранський ледь-ледь втратив рівновагу, - ударив. 1:0 - вагома заявка на перемогу цього вечора.

Неважко здогадатися, що цей гол одразу ж додав неабиякої впевненості "пивоварам" і зняв нервовість та неузгодженість в їхніх діях. За якусь мить м`яч знову летів у ворота полтавців, але на його шляху цього разу твердо став Омоко...

А на 89-й хвилині київський глядач міг знову стати свідком чергового шедевру Терещенка. На жаль, бічний арбітр зафіксував положення поза грою...

Післямова

Петро СЛОБОДЯН, головний тренер "Оболоні":

- Це був той рідкісний випадок, коли ми задоволені результатом, але не грою.

Сьогодні ми грали не в свою гру, а змушені були прилаштовуватися до суперника. "Ворскла" нав`язала нам силову боротьбу, змушуючи використовувати довгі діагональні передачі. Це не стиль "Оболоні". Нам притаманна колективна гра.

- Чи вельми важлива для вас ця перемога з огляду турнірної стратегії?

- Ця перемога дуже важлива. По-перше, це три очки. По-друге, за певних розкладів "Оболонь" значно підніметься в турнірній таблиці. І надалі наше завдання - витримати цей ритм.

- Другу зустріч поспіль в заявці відсутній Кобзар...

- У нього травма. Віталій "потягнув" м`язи гомілки. Тому й змушений лікуватися.

Дмитро КАРЯКА, півоборонець "Оболоні":

- Дмитре, на полі довелося віддати чимало сил, адже відпрацьовували і в захисті, й до атак прилучатися встигали...

- Гра видалася непростою. Наставники гостей, мабуть, добре вивчили наші дії в попередньому матчі, тому й намагалися не дати нам розвернутися. Ми теж уважно стежили за грою полтавців, нейтралізуючи окремі прориви їхніх нападників. А коли випадала нагода, самі намагалися наблизитися до воріт суперників. Згадаймо, бодай, удари Павла Кутаса, Олега Мазуренка, Сергія Ковальця, В'ячеслава Терещенка...

До речі, напередодні матчу саме В'ячеслав говорив, що вже зачекався від мене точної передачі. І цього разу, в другому таймі, мені таку передачу вдалося здійснити. Тож наша атака й завершилася голом у ворота "Ворскли".

І все ж, якщо говорити об'єктивно, гра була рівною. Адже і в гостей були можливості для взяття воріт, але реалізувати їх вони цього разу не змогли.

Павло КУТАС, оборонець "Оболоні":

- Думаю, слід нагадати, що чимало сил було віддано нами в попередньому матчі із потужними "Карпатами". Та й полтавці своєю грою показували, що не збираються поступатися. Коли вони додавали у швидкості, то ситуація на полі загострювалася. У нас далеко не все виходило, як треба. Іноді, наприклад, не встигали швидко обробити м`яч.

Віталій ПОСТРАНСЬКИЙ, воротар "Ворскли":

- У нашій команді останнім часом значно оновився склад, легіонери з'явилися зовсім недавно. Це, безперечно, й вплинуло на злагодженість дій на полі та взаєморозуміння футболістів у екстремальних ситуаціях. Не дивлячись на це, ми впевнено почали гру й вміло стримували тиск господарів на наші ворота. А коли траплялася нагода, переходили в контратаку.

Особливо невпевнено почувалися новобранці, що діяли на позиціях правого оборонця, оборонця та під нападниками. Через це не обійшлося без помилок. Одна з них дала можливість киянам завдати результативного удару з близької відстані по воротах і провести єдиний гол. На жаль, у цьому випадку і я нічим не зміг зарадити.

Нам же реальних гострих моментів у матчі створити не вдалося. Та попереду нові поєдинки. І ми сповнені бажання самовіддано боротися на полі, аби результати наступних матчів були для "Ворскли" вдалішими.

"Український футбол".

Цена одной ошибки

Наиболее закономерным исходом отчетного матча, думается, была бы ничья. Однако в футболе часто выигрывает тот, кто умело наказывает соперника за ошибки.

Лучше это получилось в воскресенье у "Оболони", хотя саму игру своих подопечных Петр Слободян критично назвал одной из худших в нынешнем сезоне. Но в итоге все решила оплошность Харрисона Омоко, который за 10 минут до финального свистка совершил ошибку, стоившую полтавчанам как минимум одного пункта в турнирной таблице. Нигериец в простой ситуации не попал по мячу и позволив Вячеславу Терещенко оказаться тет-а-тет с Постранским. Нападающий хозяев умело распорядился мячом, катнув его мимо голкипера в сетку. Было от чего хвататься за голову всем поклонникам полтавского клуба, приехавшим на стадион. А их было не так уж мало. Руководство "Ворсклы" придавало особое значение результату этой встречи и снарядило в Киев полуторатысячную армию болельщиков.

Все-таки, наверное, эмоциональный запал поклонников передался футболистам "Ворсклы", потому что играли они с искоркой в глазах и совсем не были похожи на ту "сырую" команду, которую доводилось видеть в контрольных поединках накануне старта второго круга. Если оценивать игру в целом, то территориальное преимущество было все же на стороне гостей, но исполнителькое мастерство оказалось выше у киевлян.

Такие игры чаще называют борьбой нервов, где зрелищность, бесспорно, уступает место внутреннему накалу и где в итоге все решает одна ошибка.

До перерыва зрители, в основном, старались разогреться и подзадорить футболистов. Мяч метался от штрафной к штрафной даже без особого намека на какие-либо конструктивные действия. Говорить же об опасных ударах в таких случаях почти не приходится. Единственная в первом тайме угроза возникла на исходе получаса игры, когда Терещенко выложил мяч под удар Кутасу, но Павел не совладав с мячом, отпустил его, а Постранский, бросившись в ноги сорпернику, ликвидировал угрозу.

Гости, в составе которых появилось сразу три дебютанта -- Андрошич, Дедич и Павлович (а всего в "основе" Ворсклы" на поле вышли восемь легионеров), неплохо контролировали мяч и пытались взломать оборону киевлян. Но в завершающей стадии атаки они были неубедительны. К "чистому" форварду Молонго мяч доходил редко, а второго нападающего Андрей Баль выпустил на поле уже когда времени для того, чтобы изменить ситуацию, оставалось слишком мало. За весь матч обе команды нанесли всего шесть ударов в "рамку" -- по три на две команды, половина из которых особой опасности для голкиперов не представляла.

О моменте, когда был забит гол, мы уже упоминали. Могли во втором тайме отличиться и полтавчане. Реальная угроза воротам оболонцев возникла на 60-й минуте, когда Конюшенко головой срезал мяч, - выручил Романенко. Еще раз кипер киевлян проявил свое мастерство спустя две минуты, отразив удар Вальтера Андрошича.

Николай КОБЕРСКИЙ, Станислав МАЙЗУС

"Команда"