|
|
МАТЧ № 1655. Чемпіонат України, вища ліга.
14.04.1997 (вівторок) "Динамо" (Київ) - "Ворскла" (Полтава) -
2:1 (2:0).
Київ, стадіон "Динамо", початок о 17.00, соняшно, +8
градусів, 12000
глядачів.
Судді: Валерій Онуфер, Володимир Югас (Ужгород), Володимир
Петров (Харків).
Делегат ФФУ: Петро Кобічек (Чернівці).
"Динамо": Олександр Шовковський, Олег Лужний, Сергій Беженар (Віталій
Самойлов, 71), Олександр Головко, Юрій Максимов, Андрій Гусін,
Аляксандр Хацкевич (Дмитро Михайленко, 57), Юрій Калитвинцев
(к/к), Віталій Косовський, Андрій Шевченко, Сергій Ребров.
Запасні: В'ячеслав Кернозенко, Олексій Антюхін, Микола Волосянко,
Андрій Оксимець.
Головний тренер: Валерій Лобановський.
"Ворскла": Андрій Ковтун, Володимир Дичко, Велін Кефалов,
Олександр Головко, Андрій Хомин, Ігор Мачоган, Олександр
Омельчук, Ігор Кислов (к/к), Віктор Богатир (Іван Яремчук, 46),
Микола Лапко, Віталій Кобзар (Іван Шарій, 46).
Запасні: Олег Моргун, Андрій Гузенко, Олександр Венглинський,
Станіслав Боровський.
Головний тренер: Віктор Пожечевський.
Голи: 1:0 Гусін (9), 2:0 Калитвинцев (17), 2:1 Шарій (66).
І
"Динамо", і "Ворскла" досить потужно розпочали друге коло.
Обидві команди, як кажуть, перебувають "на ходу". Але якщо
полтавцям довелося втрачати очки, то кияни після перерви
навіть не пропустили жодного м'яча у власні ворота.
Зізнатися, на календарних матчах чемпіонату України в Києві
такого бачити ще не доводилося. Гості привезли з собою на цю
гру більше тисячі (!) вболівальників. Наш полтавський
кореспондент, який також приїхав на цей матч, розповів, що
клуб замовив дизель-поїзд, але й його не вистачило на всіх
бажаючих. Довелося керівництву замовити іще й автобуси...
Сторонньому глядачеві, мабуть, непросто було б визначити на
чийому полі грається матч. Підхопивши акорди духового
оркестру, полтавські вболівальники почували себе справжніми
господарями становища. Навіть коли вмикався рупор з відомою
піснею "Пінк Флойд", то гості під мелодію дружно
підхоплювали — "Ворскла". Проте результат матчу не завжди
відповідає симпатіям агресивних уболівальників.
Футболісти "Динамо" вже на початку гри у звичному режимі
застосували пресинг і досить швидко добилися територіальної
переваги. Атакуючи широким фронтом, вони легко
організовували флангові атаки, які завершувалися націленими
передачами в штрафний майданчик. Не виходило завершального
удару. Спочатку Гусін неточно вдарив головою з вигідного
положення, а потім Максимов примудрився вдарити вище
порожніх воріт. Проте гол не забарився. Чергова атака
господарів дещо затягнулася, і коли, здавалося, небезпека
минула, Гусін наважився на дальній удар, після якого м яч,
задівши штангу, влетів у дальній кут воріт.
Не
дозволяючи супернику оговтатися, кияни продовжували
нарощувати оберти. Активним був Гусін. Отримавши місце в
основному складі, Андрій, здається, його не втратить. А
чергове його підключення до атаки призвело до порушення
правил. Косовський відпасував на Калитвинцева і останній
вцілив у незахищену воротарем "дев'ятку".
Повівши
у рахунку, господарі дещо збавили оберти, чим скористалися
полтавці. Поступово вони дещо вирівняли гру і ледве не
добилися успіху. Затяжна атака на ворота Шовковського
закінчилася падінням у штрафному майданчику Хомина, але
Валерій Онуфер 11-метрового не дав. Свисток пролунав
кількома секундами пізніше, коли Омельчука збили за межами
штрафного майданчика. Після рикошету від стінки м'яч
потрапив до Богатиря, який потужним ударом направив м'яч у
"дев’ятку", але вдало зіграв Шовковський. Це, по суті, був
єдиний реальний момент у гостей у першій половині. Що
стосується киян, то вони щонайменше іще тричі могли
відзначитись.
Після
перерви гра вирівнялася повністю. У складі "Ворскли"
з'явилися Яремчук і Шарій. Але якщо у першого Івана не все
виходило, то 39-річний Шарій використав свої сьогоднішні
можливості на всі "сто". Отримавши право на штрафний удар,
ветеран наче рукою вкинув м'яч у верхній кут воріт. Так
кияни пропустили перший гол у другому колі.
Геннадій ЧЕХОВСЬКИЙ.
"Спортивна газета".
"Збірна України" - "Ворскла" -
2:1
Якщо
попередньому матчі із "Зіркою" у рідній Полтаві було
проблемою пройти на стадіон, то добратися до столиці на матч
з "Динамо" майже не складало труднощів. Для цього потрібно
було мати всього 4 гривні (!) і кілька годин терпіння у
дорозі до Києва. Так багато болільників і зробило,
помандрувавши до столиці безкоштовним дизелем, люб'язно
поданим для відвідин матчу Управлінням Південної залізниці.
Загалом полтавських болільників на матчі було близько 1800
чоловік, і вони зробили таку підтримку "Ворсклі", що
повністю перегорлали місцевих. Такого не спостерігалося
давно, якщо не сказати, що такого взагалі не було в історії
полтавського клубу.
Що не
кажіть, але зараз "Динамо" — це, по сул, збірна України. І
зіграти зі збірною власної країни у пристойний результат
виглядає майже сенсацією, тим паче на її полі. Це вдавалося
не багатьом. Здобути потрібний результат — одне, а от
показати рівну гру, пограти у відкритий футбол з лідером
нашого футболу, виглядає для Інших команд майже як
самогубство. "Ворскла" не зважила на це й зіграла з .Динамо"
у відкритий футбол, Футбол з великої літери. Таких матчів у
нашій відверто "сіренькій" першості досить мало. І нехай
"Ворскла" програла, головне те, що команда показала перед
вибагливою київською публікою своє справжнє обличчя. Це
варто всілякої похвали. Однак не все виходило так просто у
"Ворскли" на початку матчу. Перші хвилини полтавці страшенно
боялися суперника, хоча у складі залишилося еіоім гравців,
що у першому КОЛІ "зганьбили" "Динамо" у Полтаві. Та все
одно "мандраж" переслідував всіх гравців. Розуміючи це,
кияни почали тиснути полтавців до їх власних воріт. Як
наслідок, вони швидко забили перший гол. Біля воріт
"Ворскли" виникла сутолока: захисники не могли дати ради
м'ячеві (а потрібно було просто вибити подалі в поле).
Нарешті відбили, але як на лихо прямо на ногу Гусіну, що
знаходився біля лінії штрафної. Удар вийшов не досить
сильним, та на шляху до воріт, м'яч когось зачепив і змінив
свій політ.
Удар
прийшовся у нижній кут, і Ковтун просто не встиг вчасно
зреагувати на нього.
Другий
гол став наслідком майстерності капітана киян Юрія
Калитвінцева, що славиться своїми коронними штрафними
ударами. Довів він це і у матчі з "Ворсклою". Обвівши
стінку, м'яч гарматним ударом просвистів у "дев'ятку".
Тільки після другого пропущеного м'яча, "Ворскла" ніби
проснулася і заграла в притаманний їй футбол. Ось після
цього І пішла відкрита гра.
Вже в
першому таймі полтавці могли скоротити рахунок. У сутолоці
біля воріт киян Кислов намагався пробитися ближче до
воротарської, але його збивають захисники "Динамо". Однак
Онуфер не помічає порушення з боку киян і закликає
продовжувати гру. Вже після матчу всі були переконані, що
пенальті був точно.
Після
перерви, з виходом Шарія і Яремчука, "Ворскла" заграла ще
гостріше. Вже не було ніякої боязні за результат. Команда
просто грала в цікавий футбол. М'яч практично не
затримувався в середині поля. Обидві команди відповідали
атакою на атаку. Саме завдяки активності Яремчука та Шарія,
а ще Мачогана та Кислова, а то й всієї команди в цілому,
"Ворскла" змогла скоротити рахунок. Після дальнього пасу
Дичка Кислов підхоплює м'яча біля штрафної, але тут його
збиває оборонець киян Головко. Штрафний прямо по центру
воріт. Коронна точка Шарія, його славетний удар поверх
стінки і — Шовковський виймає м'яча із сітки.
Після
цього обидві команди могли змінити рахунок, але голів більше
не було, в чому заслуга оборони і воротарів команд.
Незважаючи, на те, що "Ворскла" програла, глядачі з Полтави
були страшенно задоволені грою своєї команди. А коли
задоволені, то й дорога додому виглядає не такою довгою.
Тривалий час не хотіли відпускати нас фани "Динамо",
частуючи прямо на вокзалі полтавських "братів". Обидві групи
фанів влаштували танці з криками "Ворскла" — "Динамо". Ці
галаси літали над велелюдним київським пероном аж до
глибокої ночі.
Олександр СТАДНИЧЕНКО.
"Приватна справа"
(17 квітня 1997 року).
|
