Є перемога, але гри немає

Майже півтора року тому назад "Ворскла" грала в Кіровограді. За цей час стадіон "Зірка" не те, що не змінився на краще, а, навпаки, став ще більше занедбаним. Як і раніше, він нагадує руїни. Центральна трибуна повністю розвалена, а на її місці керівники, думаю, не збираються зводити нову. Поле на кіровоградському стадіоні також не в ліпшому стані. Якщо його зробити трохи під нахилом, то воно буде нагадувати трасу гірськолижного моґулу, адже на ньому безліч горбів та горбків. Особливо це стосується місць коло воріт. Трав'яним покривом теж аж ніяк не можна пишатися. Майже "лису галявину", котра до того ще й тверда, мов грудка, напередодні матчу вивільнили від снігу за допомогою тракторів. Тому самі розумієте, який стан воно мало перед матчем.

"Ворскла" прибула на матч за добу. Зранку гравці провели розминку, правда, не на полі, а поруч, у "клітці", на асфальті. У складі команди були відсутні травмовані Омельчук, Головко та Яремчук, а молдавський легіонер Лунґу в цей час перебував у складі своєї збірної, яка проводила товариську гру з Азербайджаном. Зате у складі тренувався Йордан Петков, який повністю вилікувався після травми.

Стартовий склад полтавців особливо не здивував. Лише якось несподівано замість Хомина в основі з'явився Кобзар. Гра розпочалася вкрай повільно. Відчувалося, що обидві команди довго призвичаювалися до стану поля (адже обидві команди перед матчем не проводили тут тренування на прохання керівників стадіону не псувати і так украй поганий стан поля). Перший небезпечний момент, та й то, якщо його так можна назвати, виник на 6-ій хвилині, коли настирливий Пантілов, (а він, зазначимо, забігаючи наперед, був чи не найактивнішим у складі "Зірки") пробив з вигідної позиції вище від воріт "Ворскли". А вже через три хвилини все той же Пантілов зі штрафного пробив у нижній кут, але Ковтун у стрибку встиг відбити м'яч на кутовий. Полтавці в цей час лише придивлялися до суперника. Тільки на 20-ій хвилині вони вперше спробували пробити по воротах, коли метрів з 20-ти Дичко підступним ударом улучив у воротаря. Оце, практично, і всі моменти у першому таймі.

Друга половина також спочатку мало чим відрізнялася від першої. У "Ворсклі" пішов з поля Мачоган, який, відверто, не був схожий на себе: втрачав м'яч у простих ситуаціях, через це нерідко фолив, бо нерідко нервував. Перевага у грі була на боці "Зірки", яка намагалася за допомогою флангів, зокрема проходи Пантілова, доставляти м'яч у штрафний майданчик з надією на гру когось із гравців нападу. Це деякий час надавало їм гостроти і роботи нашим захисникам. Та з часом перевага перейшла до полтавців, котрі з виходом Гурки почали часто атакувати ворота Білошапки. Так на 71-ій хвилині на простріл Гурки Костюк не зміг сильно пробити, і воротар "Зірки" переводить м'яч на кутовий. Однак саме цей розіграш кутового став щасливим для полтавців.

М'яч був навішений у штрафний майданчик, де захисники господарів вибили його в поле. Там самотньо знаходився Гурка. Довго не роздумуючи, Михайло вдарив по воротах. Прикритий чужими і власними гравцями, Білошапка нічого не зміг нічого вдіяти. М'яч пройшов у верхній кут, майже в "дев'ятку". Згодом полтавці могли закріпити свою перевагу, але чудовим пасом Дичка не скористався Кобзар, який із кутка штрафного пробив мимо воріт. У цей час повна перевага була на боці "Ворскли". Відчувалося, що господарі нічого не могли вдіяти. Однак останні 5 хвилин матчу пройшли все ж за переваги "Зірки", яка через "не можу" змогла переломити хід зустрічі. Велике бажання забити привело до небезпечних моментів біля воріт Ковтуна. Спочатку з порожніх воріт м'яч вибиває Мокрицький, а потім двічі у відчайдушних стрибках Ковтун витягував м'ячі, які практично взяти неможливо. Та, на щастя, все закінчилося благополучно для "Ворскли".

Чотири офіційні матчі у цьому році - і жодного пропущеного м'яча, правда, при цьому тільки три забитих голи. Погано це чи добре? Але як би там не було, команда потихеньку входить у футбольний рік, і головне - приносить очки в турнірну таблицю. До речі, одна цікава деталь. Востаннє полтавці перемагали в Кіровограді аж в 1975 році. Тоді, як і цього разу, перемога була теж 1:0. Нарешті, можна сказати, що "Ворскла" подолала комплекс кіровоградського стадіону.

Олександр СТАДНИЧЕНКО.

"Приватна справа"

(26 березня 1998 року).