Коли й пенальті не допомагає

Видно, не можна дуже хвалити "Ворсклу". Після вдалого матчу в Дніпропетровську, в результаті якого полтавці впевнено зайняли третє місце, в черговому турі цього разу не могли скористатися непоганим шан-ом відірватися від своїх переслідувачів. Ситуація складалася для "Воркли" якнайкраще. Коли програли "Карпати", полтавці ще грали свій матч, і в разі перемоги вони б відірватися від львів'ян уже на 5 очок. А це на фініші чемпіонату дуже важливо, адже всі знають, який складний календар у полтавців залишився. Тим паче в червні ворскляни ще включаться в боротьбу в Кубку Інтертото. ому деякою мірою полтавці дуже багато втратили в цьому матчі. Можливо, по закінченню чемпіонату саме а двох очок буде бракувати на бронзу. Хоча таких недорахованих юк в сезоні вже було чимало.

"Прикарпаття" для полтавців в минулому чемпіонаті було приємним суперником. Івано-франківці стали першою командою, з якою "Ворскла" грала у вищій лізі. Саме з "Прикарпаттям" полтавці здобули свою першу перемогу. А після перемоги в останньому матчі сезону 96/97 "Ворскла" здобула бронзові нагороди. Однак цього сезону Івано-франківці цілком відігралися над ворсклянами. У першому колі "Прикарпаття" скористалися виснаженістю команди після важкого матчу" в Брюсселі і наклепали полтавцям 4 сухих м'ячі. Пощастило гостям і цього разу в Полтаві, де вони здобули важливе очко, яке дозволить продовжити боротьбу за виживання у вищій лізі.

У святкові дні народ посунув на футбол. Напевно, нарешті люди обсадилися і вирішили провести останній вихідний на стадіоні. Якщо на футбол усі йшли радісними й задоволеними, то після нього, навпаки, - обуреними та вкотрий раз розчарованими.

А починалося все непогано для "Ворскли". Команда розпочала гру досить жваво. За перші 5 хвилин гри ворскляни подали 4 кутові. Здавалося, лише справа часу, коли полтавці заб'ють гол. "Прикарпаття" відверто і не подумувало про атаку, вирішуючи одну-єдину задачу - оборону власних воріт. Стартовий спалах активності в першому таймі так і залишився єдиним. Ні, "Ворскла" атакувала і великими силами, однак нападники команди діяли без зайвої кмітливості. Дії нападників зводилися до одного: отримати м'яч і вдарити по воротах з будь-якої, позиції. Такі удари або влучали у воротаря або захисників, але найчастіше йшли мимо воріт. Також весь матч ворскляни використовували проходи по флангах і навіси в штрафну. Такі дії не приносили нічого корисного, адже високорослі оборонці гостей легко вибивали м'яч у поле. На щось цікавіше полтавці не спромоглися. Нджоку лише раз спробував обіграти кількох захисників, увійти в штрафну, але вийшло це в нього невдало. Одним словом, як і в матчі з "Кривбасом", кожний бажав сам забити гол. Єдине, що різнилося, так це те, що гравці діяли з більшим завзяттям.

Другий тайм практично нічого суттєвого не змінив. Тільки стало трохи більше небезпечних моментів. Це, передовсім завдяки виходу Кислова. Він своїм зростом намагався використовувати багаточисельні навіси в штрафну. Але знову не виходило. У видовищному плані другий тайм був значно цікавішим. А найцікавішими стали останні хвилини. Розуміючи, що перемога покидає "Ворсклу", гравці вдалися до навали. Один із проривів (практично єдиний за матч) приніс пенальті полтавцям. На цей прорив спромігся Віталій Самойлов, який протаранив захист і ввірвався в штрафну. Сильний удар, однак Сиротій у стрибку відбиває м'яч. Після цього йде ще серія ударів інших гравців "Ворскли", але м'яч вперто не йде у ворота. Під час одного із ударів захисник "Прикарпаття" Микола Зуєнко практично лягає під удар, але, як на гріх, він грає рукою. Пенальті. І це на 90-й хвилині матчу. Омельчук невдало виконав 11-метровий, і Сиротін в стрибку переправив м'яч на кутовий. Здавалось, усе скінчилося. Однак суддя після цього додав до основного часу ще 7 хвилин. Та й цього не вистачило "Ворсклі", щоб забити гол, хоча вони мали для цього гольові моменти. Воротар "Прикарпаття" іноді творив чудеса. Недарма його було визнано кращим фавцем у складі гостей. До речі, вперше кращих гравців матчу визначали журналісти полтавських ЗМІ. Отож я і мої колеги назвали Сиротіна та Кобзаря.

Отже, "Ворскла" втратила перемогу і подарувала шанс "Карпатам" поборотися за медалі першості. За традицією, після невдалого матчу полтавців не було знову прес-конференції. Як пожартував мій один колега: "Жаль, що Омельчук не забив пенальті, так би була прес-конференція, І ми б почули деякі коментарі тренерів команд".

По закінченню матчу глядачі добряче освистали гравців і тренерів "Ворскли". А от судді дісталися тільки аплодисменти. Та й правда, він же невинен, що полтавці не можуть реалізувати навіть пенальті.

Олександр СТАДНИЧЕНКО.

"Приватна справа"

(14 травня 1998 року).

Ну, казалось бы, какая интрига может быть в игре команд находящихся на различных полюсах в турнирной таблице? "Ворскла", входящая в тройку лучших клубов страны дома принимала одного из аутсайдеров лиги, в муках борющегося за выживание среди элиты отечественного футбола и, думалось, не оставит камня на камне от иванофранковцев. Плюс ко всему, еще не стерлось из памяти унизительное поражение 0:4, которое полтавчане потерпели во встрече первого круга. Кстати, самое крупное поражение в высшелиговой истории "Ворсклы", и что не менее интересно — самая крупная победа "Прикарпатья". Впрочем, она же и последняя пока в нынешнем чемпионате — уже 17 туров подряд "Прикарпатье" не испытывали радость победы.

Накануне игры местная спортивная газета опубликовала прогноз специалистов, болельщиков и журналистов на предстоящий матч. В нем, среди множества различных вариантов ответов, не было ни одного(!), ставящего под сомнение победу "Ворсклы". Разнились лишь варианты победных результатов, от скромного 2:1 до яркого 5:0.

Наверное, и сами игроки "Ворсклы'' думали, что "Прикарпатье" не из тех команд, которые на финише сезоне могут отобрать столь драгоценные нынче очки. Во всяком случае, раз, за разом неудачно завершая свои атаки, они не особо расстраивались, мол, ничего — не получилось забить сейчас, забьем в следующий раз. И откровенно говоря, возможностей забить у полтавчан было предостаточно. В дебюте матча "Ворскла" подала с полдюжины угловых, один из которых едва не завершился голом. Самойлов отбросил мяч набравшему ход Мачогану, тот прострелил вдоль ворот, и мяч, пройдя сквозь частокол ног защитников гостей, попал к растерявшемуся от такой удачи Петкову — болгарский легионер, находясь в 4-х метрах от ворот, послал мяч в аут На 35-й минуте все тому же Петкову не хватило совсем чуть-чуть, чтобы дотянуться до мяча после фланговой атаки партнеров с последовавшей передачей в штрафную площадь. На исходе первого тайма очередную массированную атаку поочередно пытались завершить точным ударом в ворота Сиротина сразу три игрока "Ворсклы", но защитники гостей сыграли очень самоотверженно, бросаясь под удары еорсклян.

У иванофранковцев до перерыва была всего пара моментов, которые можно с натяжкой назвать голевыми На 41-й минуте Игорь Криль - замешкался с ударом из-за пределов штрафной, и Юрию Мокрицкому удалось выбить мяч на угловой, а несколько минут спустя неплохо приложился к мячу Цисарь — мяч после штрафного метров с 35-ти посвистел рядом со штангой. И - все. В остальном шла игра в центре поля с минимумом остроты и приличным количеством технического брака с обеих сторон. Лишь юркий нигериец Нджоку повеселил публику своими финтами, хотя, на мой взгляд, чрезмерно увлекаясь индивидуальной игрой, он нередко забывал о коллективной, в которой его КПД пока еще невысок. Грамотно выстроенная оборона "Прикарпатья" умело справлялась с полтавскими форвардами — Мусолитин всю игру находился в тени, а Нджоку если и удавалось обыграть одного соперника, то перед ним сразу же вырастал другой и отбирал мяч. Когда же в дело вступали полузащитники "Ворсклы", у ворот гостей становилось жарче. Впрочем, игрою хавов Виктор Пожечевский был не слишком доволен, заменив в перерыве пару Гурка — Хомин на дуэт Кислов — Омельчук, который вместе с Самойловым и Кобзарем конструировали игру в центре поля.

Сразу после перерыва вышедшие на замену Кислов и Омельчук не использовали два выгоднейших момента - Александр прекрасным пасом нашел в штрафной гостей Игоря, но у последнего удар с хода не получился. Спустя 5 минут уже сам Омельчук едва не замкнул многоходовку хозяев точным ударом, А еще спустя 10 минут должен был забивать Леженцев, но на его удар головой с двух метров Сиротин каким-то чудом среагировал и перебросил мяч через перекладину ворот. В этот момент по стадиону объявили, что основные конкуренты "Ворсклы" в борьбе за "бронзу" (будем откровенны, на большее кто-то вряд ли рассчитывает) "Карпаты" и "Днепр" свои матчи проиграли. Хозяева поля бросились дожимать уставшего, но очень неуступчивого соперника, и наверное, таки сделали бы это, если бы не вратарь Павел Сиротин, для которого второй тайм полтавского матча стал настоящим бенефисом. Поймав кураж, Павел ловил все, что летело в створ ворот и в непосредственной близости от них Омельчук мощно бьет со штрафного — Сиротин достает мяч. Мусолитин "расстреливает" вратаря с убойной дистанции — Павел вновь на высоте. Кислов бьет головой с близкого расстояний — голкипер берет и этот мяч.

За 15 минут до конца встречи единственный раз воротам Ковтуна во втором тайме угрожали гости вышедший на замену Будник оказался с глазу на глаз с вратарем "Ворсклы", но пробил бесхитростно и кипер полтавчан парировал этот удар.

Кульминация поединка наступила тогда, когда секундная стрелка делала последний круг. В очередной массированной атаке хозяев Виталию Самойлову удалось буквально втиснуться в штрафную "Прикарпатья" и пробить. Сиротин мяч отбил, но несколько полтавчан уже шли на добивание — удар по воротам, еще один, еще удар. Защитники "Прикарпатья" бросились под мяч, словно под вражеские танки, после каждого удара. После одного из выстрелов, как показалось многим, мяч попал в руку кого-то из защитников гостей. Этого мнения придерживался и арбитр встречи Коваленко, который, несмотря на бурные протесты иванофранковцев, твердо указал на "точку". Бить взялся Александр Омельчук, не раз успешно исполнявший "футбольный приговор". Но в этот вечер счастье Сиротина было полным – он не только угадал направление полета мяча, но и поймал "снаряд" "намертво"!

В добавленные арбитром минут семь у "Ворсклы" было еще несколько шансов забить, но Павел Сиротин играл в этот вечер просто великолепно.

Очень жаль, что в очередной раз в Полтаве не было послематчевой пресс-конференции, которая теперь проводится, похоже, только после победных игр "Ворсклы". Вот бы нашей родной ПФЛ взять, да обязать клубы проводить подобные мероприятия с участием тренеров и игроков команд-соперниц, как совсем недавно это сделала российская ПФЛ. Думается, тогда читатель-болельщик узнал бы гораздо больше ценной информации о любимой команде А пока любители футбола провожали обе команды оглушительным свистом. Единственным человеком, удостоившимся аплодисментов публики, стал арбитр Коваленко.

"Команда".