|
|
МАТЧ № 1703. Чемпіонат України, вища ліга.
12.06.1998 (п’ятниця) "Ворскла" (Полтава) - "Металург" (Маріуполь)
- 0:2 (0:2).
Полтава, стадіон "Ворскла", початок о 18.00, соняшно, +27
градусів, 3000
глядачів.
Судді: Сергій Шебек (Київ), Віктор Головко, Олександр Гордієнко
(Дніпропетровськ).
Делегат ФФУ: Валерій Стародубов (Житомир).
"Ворскла" (футболки зелено-білі): Андрій Ковтун, Володимир Дичко, Юрій Мокрицький,
Олександр Головко (Йордан Петков, 46), Михайло Гурка, Ігор
Мачоган, Ігор Костюк, Ігор Кислов (к/к) (Сергій Чуйченко, 46),
Володимир Мусолітін, Віталій Самойлов (Олексій Антюхін, 66),
Віталій Кобзар.
Запасні: Олег Моргун, Ібрям Юсуп Даїл, Даніель Нджоку.
Головний тренер: Олександр Довбій.
"Металург" (футболки сині): Ігор Шуховцев, Олег Сизон, Олександр Собкович (Андрій
Порохненко, 88), Юрій Букель, Володимир Браїла (Олексій Назімов,
85), Костянтин Сахаров, Юрій Сак (к/к), Володимир Поліщук,
Віталій Пушкуца, Вадим Колесник, Костянтин Бабич.
Запасні: Віталій Капінус, Степан Малокуцько, Володимир Анікеєв,
Ігор Духновський, Герман Путря.
Головний тренер: Микола Павлов.
Голи: 0:1 Сак (3), 0:2 Сизон (39).
Попередження: Собкович (37), Мусолітін (45), Костюк (72), Сак
(90).
Коли низам потрібно, а верхам — ні!
Хто ходить постійно на футбол
у Полтаві певно помітив, що вдома "Ворскла" з кожним матчем
грає все гірше і гірше. Востаннє полтавці вигравали на
рідному стадіоні аж 28 квітня. Можна подумати ніби домашні
стіни зовсім не допомагають. І це справді так, адже
"Ворскла" програє далеко не лідерам українського футболу, а
швидше навпаки - аутсайдерам. Реакція глядачів на це
відверте знущання команди над власними болільниками не
затрималося. Відвідування стадіону "Ворскла" з кожним матчем
стає все меншим і меншим. Ось і на останній матч сезону з
маріупольцями була зареєестрована антирекордна кількість
глядачів - 3000. Давно так мало болільників не ходило на
футбол, від тих часів, коли ще "Ворскла" "бовталась" у
першій лізі. Якщо чесно, ті, хто не прийшов на цей матч, а
віддав перевагу телетрансляції матчів Чемпіонату світу,
цілком виграв. Дійсно, кому хочеться дивитися "мертвий"
футбол з давно відомим підсумком матчу, коли по "ящику" йде
той футбол, від якого дух захоплює. Та й деякі глядачі, які
раніше пішли на мотобол, після нього не бажали повертатися
на міський стадіон, мовляв: "А що я там не бачив? Ліпше
спокійно візьму пляшку чи наберу пивця, всядусь зручненько і
буду відпочивати". Саме такі думки мені і довелось почути,
коли я після мотоболу поспішав на футбол. Та кількість, яка
все ж зібралась того спекотного вечора на стадіоні більше
нагадувала похоронну процесію, ніж бурхливу юрбу, що чекає
на видовище. І дійсно, сидячи на трибуні, більше можна було
почути крики футболістів та іноді вигуки групи фанів, які
підтримували свої команди. А так стадіон більше нагадував
порожню домовину. Що можна було чекати взагалі від матчу?
"Ворскла" перед ним мала теоретичні шанси ще поборотися за
бронзу. Правда, для цього потрібно було 2 деталі: щоб
"Карпати" та "Дніпро" в останніх двох матчах набрали по очку
(у матчі між собою у Львові), а полтавці, звичайно, повинні
були два заключні матчі виграти. Маріупольцям же потрібна
була лише перемога. Тільки вона залишала шанси зостатися у
вищій лізі. Полтава для них стала останнім муром, який
відділяє їх від межі між лігами (навряд, щоб донецький
"Шахтар" подарував своїм сусідам бодай очко, адже то їхнє
донецьке "дербі", в якому немає жодних компромісів). Тому,
думається, висновок напрошується цілком логічний і
зрозумілий: кому цей матч був потрібний, а кому... Не
помилилися і ми в своїх прогнозах на цей матч, коли
поставили переможцем команду гостей. Напевно, наш внутрішній
чемпіонат так і не позбавився своєї головної хвороби ще з
часів радянської епохи - передбаченості заздалегідь матчу. А
шкода.
У матчі було два різних
тайми. У першому атакували і забивали гості, а в другому
атакували, але не забивали господарі. Саме так можна
прокоментувати коротко зміст цієї гри. Навіть вихід на поле
Чуйченка та Антюхіна зовсім не допомогли команді для
досягнення належного результату. Футболісти, як і в багатьох
інших матчах, робили все можливе і неможливе, аби тільки не
виграти. І це їм у черговий раз удалося.
На післяматчевій
прес-конференції було як завжди. За головного тренера вже
Олександра Довбія, знову "віддувався" Валерій Повстенко.
Сама, так би мовити, розмова з представниками мас-медіа
вийшла короткою і малоцікавою. Тренер "Металурга" Ігор Ємець
зауважив, що у них мотивація була значно вищою, ніж у
"Ворскли", тому команда діяла з повною самовіддачею. Валерій
Повстенко, в свою чергу, як завжди, багато повторювався,
говорячи майже затерті фрази з попередніх прес-конференцій,
про те, що не виконали тренерської настанови, вкрай погано
зіграла середня лінія, слабка реалізація голевих моментів і
т.д, і т.п. А на закінчення обидва тренери побажали командам
суперника успіхів у подальшому. Одне слово посиділи,
побалакали і всім від цього стало легше.
Олександр СТАДНИЧЕНКО.
"Приватна справа".
(18
червня 1998 року).
Маріупольцям пощастило цього дня більше, хоча вони цього й
заслуговували. Уже на 4-й хвилині гравці з Азовського
узбережжя збили наступальний порив господарів, охолодивши їх
забитим голом після серії рикошетів. Було подано кутовий з
правого флангу атаки гостей. Подавав Браїла. М'яч потрапив
до Колесника, який залишився без нагляду захисту "Ворскли",
і спокійно пробив головою десь із 11-метрової позначки. Та
Ковтун зреагував на цей удар. Коли страж воріт "Ворскли"
опускався на землю з м'ячем після стрибка, м'яч вислизнув з
рук голкіпера Ще один удар впритул, але вже ногою з лінії
воротарського майданчика завдав Пушкуца. І тут Андрій
зреагував знову. Та коли вже м'яч добивав втретє поспіль
Сак, капітан "Металурга", страж воріт господарів не зміг
нічого вдіяти — 1:0 — повели гості.
Боротьба у грі переважно точилася в центрі поля. Обидва
колективи робили багато помилок, що призводило лише до
втрати м'яча. Хоча в середині першого тайму полтавці мали
кілька моментів для взяття воріт.
А на 38-й хвилині гості провели ще одну швидку контратаку,
після якої майже сам на сам з лівого флангу вийшов з
Ковтуном Пушкуца. Андрій врятував ситуацію, перевівши м'яч
на кутовий. Металургівці вдруге показали всім своє вміння
розігрувати стандартне положення. Кутовий було подано з
лівого флангу атаки гостей. Андрій якось невпевнено пішов на
м'яч і, спіймавши його, примудрився випустити з рук. А там
стояв один ніким не прикритий захисник Олег Сизон, який
підключився до атаки своєї команди. У неймовірному стрибку
вперед Олегу вдалося головою проштовхнути плямистий у ворота
господарів в лівий від полтавського голкіпера кут.
У другому таймі суттєво нічого не змінилося. Кілька моментів
тут мали і ворскляни, щоб розмочити рахунок, і металургівці,
аби збільшити його. Та м'яч так і не побував у воротах
жодної з команд.
Перемога дозволила маріупольцям полегшено зітхнути
наприкінці чемпіонату, адже, як відомо, вони залишилися у
вищій лізі.
Дмитро КАПЛАТИЙ.
"Український футбол".
Удивительные, однако, вещи
происходят порой в нашем чемпионате, когда до окончаний
турнира остаются считанные матчи - аутсайдеры начинают
стремительный спурт наверх по ступеням турнирной таблицы. А
клубы, судьба которых в нынешнем сезоне уже решена, зачастую
не в силах этот спурт остановить. Что и говорить, великое
дело — мотивация. Вот и в отчетной встрече мариупольцам
победа была куда как нужнее, чем полтавчанам, что не могло,
вероятно, не сказаться на ходе борьбы. Победа "Металлурга" в
Полтаве практически забронировала ему место среди элиты
отечественного футбола на будущий сезон. Гости решили не
откладывать решение своих проблем в долгий ящик и с первых
же минут начали хозяйничать на половине поля "Ворсклы". И
уже в дебюте открыли счет: после подачи углового либеро
гостей Юрий Сак вначале выиграл верховую борьбу в штрафной,
а затем в сутолоке у ворот оказался самым расторопным,
буквально с трех метров вогнав мяч в сетку. Примерно с
такого же расстояния на 38-й минуте при полном хаосе у ворот
полтавчан забил уже другой защитник мариуполыдев — Олег
Сизон. И что любопытно, вновь после розыгрыша углового.
Предрешив судьбу встречи еще
до перерыва, во втором тайме мариупольцы действовали больше
на удержание достигнутого преимущества, и будь хозяева поля
поточнее (или поудачливее) в завершающей фазе своих атак,
счет на табло мог бы измениться. Но увы. ни Кобзарю, ни
Костюку, ни вышедшему после перерыва Чуйченко хорошие
возможности реализовать не удалось.
Для Александра Довбия —
нового наставника "Ворсклы" — отчетный поединок стал
дебютным перед полтавской аудиторией. И первый его "блин" не
получился "вкусным". Замечено, что в этом году свои лучшие
игры "Ворскла" выдает исключительно в гостях — так было в
Днепропетровске, Одессе, Донецке. Дома же ворскляне свою
публику не балуют, и это сказывается на интересе к ним
зрителей - последний раз столь незначительное для Полтавы
число болельщиков собиралось на стадионе еще в бытность "Ворсклы"
командой первой лиги.
Проблемы, переживаемые ныне
полтавским клубом, вызывают некоторые опасение. В первую
очередь, потому, что именно "Ворскла" будет представлять
нашу страну в стартующем в ближайшую субботу европейском
кубке Интертото. А соперник — исландский -"Лейфтюр" на
сегодня, между прочим, лидер своего национального чемпионата.
Что ж, новому тренеру полтавчан предстоит серьезно
потрудиться над тем, чтобы вывести своих подопечных на более
высокий уровень игры. При этом очень бы не хотелось, чтобы
спад, естественный для любой команды, затянулся. Напротив,
верится, что кризис в "Ворскле" не будет долгим и слишком
болезненным.
А между тем на подготовку к
новому сезону у полтавчан имеется аж... один (!) день.
Именно так: 16 июня — заключительная игра первенства Украины
в Кривом Роге, 18-го — команда отправляется в Исландию, где
еще через день возьмет старт в новый сезон. А тут — матчи
Интертото каждый уик-энд (дай то Бог играть нашим здесь как
можно дольше), и начало восьмого чемпионата не за горами.
Игорь ЕМЕЦ, тренер "Металлурга":
— Задача
на игру была одна — выиграть, ибо только победа обеспечивала
нам место под солнцем. Этим и объясняется огромная
самоотдача наших футболистов, что и принесло результат.
— Почему Металлург" оттянул
решение вопроса о сохранении прописки в высшей лиге до
последних туров?
- Причины
лежат глубоко. Мы недоукомплектовали состав, четыре-пять
человек не прошли вовремя сборы, набирая форму
непосредственно в играх чемпионата. К тому же мы уступили в
ключевом матче в Ивано-Франковске Дома же, как правило, мы
играем гораздо лучше, чем на выезде — действуют
психологические факторы. Но сегодня ребята нашли в себе силы,
продемонстрировали хорошие морально-волевые качества — тем
почетнее нынешняя победа.
— Кого бы вы отметили в
своей команде?
— Всех.
Именно команда выиграла этот матч. Здорово действовал
Пушкуца, хорош был Сак. Если бы мы играли так всегда, у нас
не было бы проблем. Ну и нам еще немного повезло — ведь
реализуй полтавчане свои возможности, неизвестно, как бы
сложилась игра.
Валерий ПОВСТЕНКО, тренер "Ворсклы":
— Прежде
всего, хочу поздравить "Металлург" с хорошей игрой. Конечно,
повлиял быстрый гол, но требования к нашим футболистам
выполнялись сегодня процентов на сорок. Команда показала не
коллективный футбол, каждый играл сам за себя.
Продолжаем получать голы со стандартных положений - это
недопустимо. Кроме того, недисциплинированно играет средняя
.пиния, поэтому и игра у команды получается такая хаотичная
Гости же, напротив, сегодня действовали очень солидно
поэтому и победили.
Станислав МАЙЗУС.
|