|
|
МАТЧ № 1683. Кубок України, 1/16 фіналу.
26.10.1997 (неділя) "Шахтар" (Макіївка) - "Ворскла" (Полтава)
- 1:2 (1:2).
Макіївка, стадіон "Авангард", початок о 14.00, мінлива
хмарність, +5С, 1500 глядачів.
Судді: Сергій Дзюба, Юрій Власенко, Віктор Старовойт (Київ).
Делегат ФФУ: Євген Лемешко (Київ).
"Шахтар": Сергій Золотницький, Олександр Масальський, Вадим
Красников, Віталій Семенов, Валерій Вишневецький (Олександр
Андрощук, 80), Валерій Гусєв, Павло Філіпченко, Дмитро
Кобзін (Раїс Теркулов, 72), Віктор Дяк (к/к), Сергій Телешун
(Віталій Одінцов, 70), Олександр Барабаш.
Запасні:
Головний тренер: Віктор Пищев.
"Ворскла": Олег Моргун, Руслан Окріков, Ібрям Юсуп Даїл,
Олександр Головко, Андрій Хомин, Іван Яремчук (Іван Шарій,
69), Олександр Омельчук, Ігор Кислов (к/к), Олексій Антюхін
(Ігор Костюк, 79), Сергій Чуйченко, Віталій Кобзар (Ігор
Мачоган, 41).
Запасні: Олег Стороженко, Андрій Клименко, Микола Лапко,
Костянтин Бабич.
Головний тренер: Віктор Пожечевський.
Голи: 1:0 Телешун (20), 1:1 Чуйченко (33), 1:2 Антюхін (35).
Попередження: Головко (28).
"Ворскла" забиває тільки
у першому таймі?
В
останнє "Ворскла" грала в офіційних матчах 12 жовтня, коли
вона програла в рамках чемпіонату у Сімферополі "Таврії"
(1:3). З того часу команда виключно тренувалася, і, чесно
кажучи, якось вже сама призабувалася. Здасться, вперше за
два роки ворсклянського футбольного буму вона відійшла не
тільки на другий план, але й взагалі забувалася. Однак тут
нічого не поробиш. Матчі збірної та "Динамо" вийшли на
провідні позиції.
Можливо,
все це і добре, адже вперше за скільки часу "Ворскла" могла
спокійно готуватися до наступних матчів. До цього прагнули
всі — і гравці, і тренери, І керівництво клубу.
У такі
перерви здебільшого забуваються минулі невдачі команди.
Тепер, після її закінчення, всі чекають вдалої гри від
улюбленої команди. Напередодні кубкового матчу у Макіївці
"Ворскла-2" проводила чергову гру у 2-ій лізі. Хоча грала
друга команда, однак тільки умовно її так можна назвати,
адже у стартовому складі було 6 гравців основи, а після
перерви вийшли практично всі основні гравці. Ажіотажу до
такого матчу, як не дивно, зовсім не було. На трибунах
стадіону "Ворскла" мені вдалося нарахувати принаймні... 150
глядачів з охороною, контролерами, запасними гравцями та
офіційними представниками команд. Але для такого футболу і
цих 150 душ було забагато. Гра нагадувала шахматну партію,
де гросмейстери обмірковували власні дії годинами. Так і
футболісти весь матч щось думали, чекали, напевно,
фінального свистка. Однак для "Ворскли-2" все закінчилося
вдало, на останній хвилині гри Костянтин Бабич все ж таки
наважився вдарити по воротах і, на диво, забив єдиний
переможний гол. Таким чином, наші трошки "розім'ялись" перед
кубковою грою у Макіївці, куди відразу після матчу і
відправилися футболісти "Ворскли".
Макіївка
26 жовтня зустрічала холодною, майже зимовою погодою з
невеликим сніговим покривом. Місцевий стадіон "Авангард", де
проводить свої домашні матчі "Шахтар", — така собі маленька
спортивна конструкція післявоєнної доби з відповідним
тогочасним оформленням. Про матч майже ніде у місті не
повідомлялося, Лише кілька афіш мені вдалося відшукати, які
сповіщали про майбутній матч. Дивно, адже раніше у Макіївці
глядач завжди заповнював свою маленьку спортивну споруду.
Однак цього разу глядачів на "Ворсклу" назбиралося приблизно
1,5-2 тисячі. Саме стільки болільників бажали побачити
колись знайому по першій лізі "Ворсклу".
Полтавці
прибули на гру за дві години до матчу. Як завжди, гравці
попробували поле, що вже й не таким поганим виглядало. Дві
цікаві деталі: вперше не приїздив з командою Андрій Ковтун і
також уперше потрапив до основи Руслан Окріков. Напередодні
матчу відзначив своє 29-річчя кращий бомбардир команди
Сергій Чуйченко, який відзначився у кубковому матчі забитим
м'ячем.
Стартовий склад трішки здивував, адже у ньому з'явилося
одразу четверо гравців, що у суботу грали за "Ворсклу-2". Це
Моргун, Окріков, Яремчук та Чуйченко. За дві доби гравці
проводили другий матч, і це після двотижневої перерви. Однак
цей фактор аж ніяк не позначився на грі команди в цілому.
Обидві
команди запропонували нешвидкий, практично ходячий темп гри.
З боку "Ворскли" відчувалася відверта байдужість до
результату матчу. Така байдужість, здається, вже переросла у
хворобу команди, адже за останні місяці "Ворскла" так і
грає, аби грати. Дивно, але з боку "Шахтаря" ніякого
зацікавлення дати бій команді вищої ліги теж не
спостерігалося. Довге катання у центрі поля м'яча інколи
закінчувалися несильними ударами по воротах як однієї, так і
іншої команд.
Побачивши, що "Ворскла" практично нічого не варта в атаці,
господарі не витримали і змогли провести кілька гострих
атак, одна з яких закінчилася голом. Сергій Телешун,
скориставшись пасом свого капітана Віктора Дяка з лінії
штрафної, вдарив по воротах. Олег Моргун запізнився зі
стрибком — і м'яч улетів у нижній кут воріт. При рівній грі
практично господарі повели у рахункові. Тут уже, нарешті,
заграло самолюбство гостей, які досить-таки швидко
відігралися, а потім вийшли вперед. Спочатку фланговий навіс
Омельчука своїм коронним ударом головою завершує Сергій
Чуйченко. А потім у сутоло-ці коло воріт першим устигає
вдарити по воротах Олексій Антюхін. З рахункам 2:1 на
користь "Ворскли" команди і пішли на перерву. Однак не все
закінчилося благополучно для Віталія Кобзаря. В одному з
єдиноборств Віталій зіштовхнувся із захисником 'Шахтаря",
отримав травму ноги і змушений був покинути поле за
допомогою лікаря команди, а потім відправитися на машині
"Швидкої допомоги" у травматологічне відділення на рентген.
На щастя, травма не досить була серйозною (лише тільки потяг
ногу), однак у клубний автобус Віталій зміг сісти тільки за
допомогою Андрія Клименка.
Другий
тайм, як і більшість матчів, для "Ворскли" пройшов без
забитих м'ячів. Навіть поява на полі Івана Шарія не змогла
спонукати гравців до активних дій. Як і раніше, "Ворскла"
діяла повільно, без належної вигадки. Не змогли забити і
господарі. Перемога у Макіївці стала черговою, у якій
полтавці майже не витратили сил. Думається, не стане
винятком і матч-відловідь 1 листопада, де, вже слідуючи
своїй традиції, "Ворскла" зможе перемогти малою кров'ю.
Однак попереду "Дніпро". Чи зможе і його взяти "Ворскла"
голими руками?
Олександр СТАДНИЧЕНКО.
"Приватна справа".
(30 жовтня
1997 року).
|
