Подписание долгожданного договора о создании совместного предприятия "АвтоЗАЗ-Дэу" вселило в сердца и болельщиков, и футболистов надежду на успешное финансирование и выступление автозаводцев во второй половине футбольного сезона 1997/98 годов. Тем более, что состав "Торпедо" обновился на 80 процентов. Дабы окончательно расстаться с нелицеприятным прошлым, на первую кубковую игру команда вышла в новой форме, и к тому же на другом стадионе, где играет фарм-клуб "Торпедо" — "Виктор". Словом, по логике вещей должен был наступить коренной перелом и в качестве игры, и в результате.

К сожалению, и того, и другого многочисленные зрители не увидели. На суд болельщиков и весьма внушительного коллектива почетных гостей обе команды представили типичный вариант весеннего футбола на вязком поле, с многочисленными ошибками при передачах и обработке мяча. Несколько поинтересней смотрелись полтавчане: все-таки состав у них более опытный и сыгранный. Впрочем, о голевых моментах можно было только мечтать. Да и взятие ворот возникло, в общем-то, из ничего. На правом фланге гости ввели мяч из-за боковой линии и не мудрствуя лукаво переправили его к линии штрафной Кислову. Удар у капитана "Ворсклы" не получился, но, на беду хозяев, мяч рикошетом от защитника взмыл вверх и медленно опустился за спиной у вышедшего из ворот Сташко.

С выходом на поле Чуйченко атаки гостей обрели остроту. Форвард резкими рывками буквально затерзал оборону "Торпедо", и защитникам нередко приходилось останавливать его лишь с помощью недозволенных приемов. Что же касается игры впереди, то без переведенного в среднюю линию Романа Бондаренко атаки запорожцев были напрочь лишены остроты. Номинальные форварды Ефименко и Косенко безрезультатно бороздили половину поля соперников, больше уповая на индивидуальные действия, нежели на комбинационную игру.

Атмосфера на трибунах стала накаляться и зрители громогласно начали требовать от Виктора Матвиенко выпустить на поле Сергея Бабийчука, главного снайпера команды в межсезонье. Увы эту игру он пропускал из-за перебора желтых карточек, полученных еще во время выступлений за шаргородскую "Фортуну".

Единственную возможность сравнять счет имел на 68-й минуте Бондаренко, Роман бил с той же точки, что и Кислов в первом тайме, в момент удара лучший форвард "Торпедо" всех времен поскользнулся, и мяч стал легкой добычей Ковтуна. Полтавчане же могли уехать домой с гораздо более весомым запасом, но удар Дычко после неудачной попытки Чипы выбить мяч подальше от ворот, пришелся рядом со штангой. А гол забитый Мусолитиным на 84-й минуте арбитр не засчитал, посчитав, что нападающий подыграл себе рукой.

Впервые, за последние несколько лет в Запорожье лучшие игроки обеих команд были отмечены специальными призами. Бытовой техники удостоились Cepreй Чипа и Игорь Кислов.

Игорь ПАВЛЕНКО

"Команда".

"Ворскла" рветься в чвертьфінал

Нарешті, дочекалися! Великий футбол повернувся в нашу країну. Перший матч року полтавці проводили в Запоріжжі, куди прилетіли з Туреччини з останнього тренувального збору. Саме в Туреччині "Ворскла" остаточно визначилася зі своїм складом на другу половину чемпіонату.

Перш за все цікавило, чи вийдуть на поле екзотичні африканці, про яких точилося безліч розмов. На жаль, вони так і не вийшли на поле. Даніель Нджоку спокійно споглядав за грою своїх нових партнерів з трибуни стадіону. Однак без дебютантів "Ворскла" не обійшлась. У стартовому складі з'явився Володимир Мусолітін, а в другому таймі на поле вийшли Михайло Гурка та молдавський легіонер Владислаа Лунгу. Цим поки що й обмежились полтавці. Фактично "Ворскла" нічим не відрізнялася від "Ворскли" зразка кінця минулого року. Майже всі знайомі обличчя.

У Запоріжжі в цей день проходило відразу два матчі. Правда, розпочиналися вони в різний час. Полтавська зустріч пройшла о 14-ій годині, а металуржани грали о 16-ій. Спочатку планували торпедівці грати у себе на стадіоні "Автозаз", однак виявилося, що поле на ньому непридатне до проведення матчу. Тому керівництво вирішило провести зустріч на полі стадіону "Локомотив", де виступає друголіговий учасник і віднедавна торпедівський фарм-клуб "Віктор". Чесно кажучи, поле "Локомотива" мало чим відрізнялося від автозазівського: та ж сама мала трав'яна рослинність, підсипана місцями піском. Тому "галявина" більше нагадувала не місце для футболу, а скоріше для гри принаймні у пляжний волейбол. Єдине, що радувало, - це погода. Вона у Запоріжжі стояла справді весняною. Ртутний стовпчик піднімався більше ніж на 10 градусів за Цельсієм. Та й сонечко непогано прогрівало ще не зовсім березневу погоду.

Подивитися на першу гру обох команд у цьому році прийшла доволі значна кількість болільників. У Запоріжжі ось уже шостий рік на всі спортивні змагання вхід вільний. Тому на маленькому "Локомотиві", а він чимось схожий на наш і з такою ж назвою, був майже аншлаг. Приїхали подивитися матч і наші болільники з "Газпрому". Правда, поводилися вони ніби самі не з Полтави, повівши зовсім негарно з вісімкою фанів, не взявши їх у свій автобус. Нехай те буде на їхній совісті. Вперше на Полтаву була і пряма радіотрансляція на радіо "Лтава", канал-2". Тому всі бажаючі в нашому місті могли спокійно слухати трансляцію матчу.

"Ворскла" розпочала матч досить жваво. Відчувалася її перевага. Слід зауважити, що торпедівці не змогли виставити всіх своїх чисельних новобранців, через їх участь у поточному кубку. Особливо бракувало запорожцям нападаючого Сергія Бабійчука, який у перерву у спарингових матчах "наклепав" купу голів, однак йому в кубкових матчах цього розіграшу вже не виступати, адже у 1997 році він грав за шаргородську "Фортуну", з якою "Торпедо" зустрічалося на попередньому етапі. Тому можна вважати, що відсутність Бабійчука була на руку "Ворсклі". Оборонці могли себе почувати вільніше.

Полтавці намагалися швидко добитися бажаного результату. Ворсклянам удавалося майже все як для весняного футболу. Швидкі атаки чергувалися з відлагодженою грою в обороні. За весь матч, забігаючи наперед зауважу, торпедівці майже нічого не "створили". Андрій Ковтун практично не вступав у гру. Тому розважався тим, що час від часу плескав у долоні фанатам "Ворскли", які дружно вигукували його прізвище. Принаймні тільки двічі йому по-справжньому довелося попрацювати, коли небезпечно били Бондаренко та Зубченко. Полтавці будували свою гру через капітана команди Ігоря Кислова, який своєю неординарною грою створював небезпечні моменти біля воріт Сергія Сташка. Саме його доволі несподіваний удар на 42-ій хвилині матчу застав голкіпера "Торпедо" неготовим до прийому м'яча. Гол став повною несподіванкою як для господарів, так і певною мірою для полтавців, котрі хоча і мали перевагу, однак використати її весь час не вдавалося. Цікаво, як би далі розгорталися події на полі, не забий Ігор гола. Можливо, полтавцям і не вдалося б перемогти.

У другому таймі картина на полі істотно не змінилася. "Ворскла" продовжувала атакувати. Активними були Хомин, Костюк, Мусолітін та Чуйченко, який вийшов на заміну принаймні двічі полтавці могли забити м'яча у ворота, та весь час надійно діяв Сташко.

Практично перемога в Запоріжжі знімає всі питання щодо переможця в цій парі. Матч-відповідь значною мірою  перетвориться в просту формальність. Хоча, звісно, не варто чекати, що "Торпедо" так просто здасться.

Що ж, можна вважати, що дебют "нової" "Ворскли" в новому році вдався. Починати рік з перемоги, звісно, приємно. Можна сказати, у команди є значний потенціал. Думається, з виходом на поле Нджоку лінія нападу в полтавців буде виглядати доволі потужно. Отже, конкуренція за місце в складі буде великою.

Олександр Стадниченко.

"Приватна справа".