Пригадується, як після першого матчу в Кривому Розі майже всі болільники "Кривбасу" були схильні до одного: їх улюблена команда неодмінно програє в Полтаві. А от мені чомусь в голову закралися сумніви, а чи зможуть ворскляни подолати криворізький кубковий бар'єр? На жаль, сумніви виявилися не безпідставні. Полтавці без зайвого старання і боротьби поступилися "Кривбасу".

Те, що показали обидві команди в п'ятницю, 24 квітня, дуже важко назвати словом футбол. Те, що демонстрували гравці на полі інакше, як знущання над глядачами, не назвеш. "Ворскла" взагалі робила все-можливе і неможливе... аби не перемогти. Хоча для цього їй було достатньо одного забитого м'яча. Звичайно, з боку гостей певною мірою і не варто було чекати атакуючого футболу. "Кривбас" чітко виконав установку тренерів - зіграти надійно в обороні. Це йому цілком удалося, але перш за все через пасивність нападників "Ворскли". Вже давно "Ворскла не показувала такої бляклої гри, з того часу, коли команда вийшла у вищу лігу. За весь матч полтавці не створили жодного мало-мальського гольового моменту(!). Звичайно, до цього можна знову згадати про велику кількість травм, які переслідують команду. Перед кубковим матчем до раніше травмованих Яремчука, Костюка, Омельчука, Дичка, Антюхіна ще додався й Леженцев. Правда, знову з'явився на полі Олександр Головко. Так як би там не було, однак із тих футболістів, які були в строю, невже не знайшлося таких, які б здатні були створити небезпеку біля воріт гостей. Цього якраз в матчі з "Кривбасом" і не було видно. Так, поодинокі намагання активізувати гру були у Мачогана, Мусолітіна, Нджоку, але, на жаль, їх зовсім не підтримали партнери по команді. Нудьгували в тому матчі, здається, всі: і гравці, і глядачі, і охорона стадіону. Всім більше хотілося, щоб цей матч якнайскоріше закінчився. Недарма болільники були незадоволені після матчу, назвавши гру "мертвим матчем". Не було після закінчення матчу традиційних збирань автографів, галасливих вигуків фанів у привітанні гравців команди. Все було мовчки і спокійно. Можливо, в такий спосіб люди висловлювали своє незадоволення грою "Ворскли". А от чисельні спонсори та керівники команди гостей, які поприїздили на своїх "джипах" та "мероах" раділи, немов діти. Своєю радістю вони весь час ділилися із "колегами" в Кривому Розі за допомогою мобільників, які після матчу безупинно торохкотіли в руках "нових". Гравці "Кривбасу" також були задоволені результатом. Ще б пак, команда вперше вийшла в напівфінал кубку, де, правда, зустрінеться з самим "Динамо". Однак, можливо, в цьому весь смак, щоб зустрітися у двох матчах з вітчизняним лідером. На жаль, полтавським уболівальникам "посмакувати" такою родзинкою, як "Динамо", на стадіоні "Ворскла" не доведеться, принаймні, в кубку України цього розіграшу. Команда відмовила в такому задоволенні своїм прихильникам. Хоча, можливо, вони й праві. Навіщо дивитися два матчі на кубок та плюс ще поміж ними один в чемпіонаті, коли результат, думається, давно всім відомий. Нехай краще "Кривбас" має головний біль: як вдало зіграти з киянами. А "Ворскла" буде спокійно готуватися до матчів Кубка Інтертото-УЄФА, які вже розпочнуться 21 червня. Це ж, звісно, значно престижніше, ніж кубок України.

Та й суперник там поки зручніший й екзотичніший за "Динамо" - команда з Ісландії. В плані вивчення географії, звичайно, ліпше відвідати далекий холодний острів, ніж столицю нашої "неньки" Що ж, все правильно, але це буде в майбутньому, а поки "Ворскла" вже майже місяць не може виграти. Що сталося з командою? Подивимося далі зі звіту матчу з донецьким "Металургом". Можливо, нарешті, "Ворскла" прокинеться.

Олександр CТАДНИЧЕНКО.

"Приватна справа".

(30 квітня 1998 року).