До зустрічі в 1/8 фіналу

У звіті з першого кубкового матчу я задавався питанням: коли, нарешті, "Ворскла" буде забивати у першому таймі? Здається, у повторному матчі полтавці повністю відповіли на це питання, кінець кінцем подолавши безрезультативність гри у першому таймі.

Спочатку матч не мав жодних цікавих моментів. Варто зазначити, що його майже проігнорували болільники (напевно, дехто віддав перевагу баскетболові у теплому приміщенні). Вперше за багато років стадіон умістив тільки близько 3000 глядачів. Згадались колишні, добрі часи першолігівських виступів "Ворскли", коли така глядацька цікавість вважалась ледь не рекордом відвідувальності.

Перші хвилини матчу проходили в напівсонному стані. Гравці рухались по полю, ледь переставляючи ноги. Першими не витримали (чи то через прохолоду, чи то через приреченість в остаточному підсумку матчу) гості. Здавалося, ніби "Шахтар" грає вдома, а не "Ворскла". Кілька разів небезпечно атакував Віктор Дяк, але впевнено діяв наш голкіпер Олег Моргун, а інколи просто неточно бив нападаючий гостей. За весь перший тайм полтавці не створили жодного гольового моменту, але, що цікаво, при цьому повели у рахункові. На 28-ій хвилині коло власної штрафної порушили правила Макіївці. І зі штрафного просто таки чудово пробив Андрій Клименко, який рідко з являється не лише в основному складі, а навіть у дублі. Удар Андрія був просто чудовим, м'яч пройшов прямісінько у "дев'ятку". Після пропущеного м'яча гості продовжували атакувати. І дій трішки вправніше Теркулов, Дяк та Телешун — рахунок до перерви міг бути іншим.

По перерві у складі "Ворскли" відбулося три заміни. І, чесно кажучи, у другому таймі полтавці приємно здивували. "Ворскла" у другому таймі нагадувала ту саму мобільну, рухливу команду, яка ще недавно виборола бронзові нагороди. Від такої гри небагаточисельні болільники отримали справжню насолоду. І не біда, що голів не було багато, головне — команда показала, що вона ще може цікаво діяти, хоч Із слабкішим суперником, але може. Сісобливо активними у другому таймі були Яремчук та Хомин. Саме вони і забили голи, хоча самі мали ще кілька вигідних моментів. Спочатку Яремчук, пройшовши флангом, переграв Сергія Золотницького, а потім схожий гол забив Андрій Хомин, перегравши у штрафній кількох захисників "Шахтаря". Під кінець матчу одна з атак закінчилась пенальті, коли наші захисники завалили Віктора Дяка. Олександр Барабаш чітко реалізував його.

"Ворскла" без проблем вийшла у наступне коло, де зустрінеться із запорізьким "Торпедо". Ці матчі відбудуться вже наступного року. Якщо врахувати нинішній стан "Ворскли" у чемпіонаті, запишається припустити, що завдання у Кубку повинні стояти максимальні, адже навряд чи у цьому сезоні ми будемо з медалями. Єдиною втіхою у цьому сезоні може стати кубок, хоча у сітці до завітного фіналу на нашому шляху стоять "Карпати» та "Динамо". Чи зможемо їх пройти, багато в чому покаже наступний рік.

Олександр СТАДНИЧЕНКО.

"Приватна справа"

(13 листопада 1997 року).