Велика Багачка - Зеніт - 5:0 (4:0)

Зипунніков 11, Міславський 13, 33, 67, Коломієць 42

Велика Багачка: Галицький (В. Цибулько, 73), Окриков, Безуглий, Таран (Бондаренко, 77), Дубницький, Хижняк, Федоришин, Калюжний, Міславський, Коломієць, Зіпунников (О. Цибулько, 69).

Зеніт: Старовойтов, Корнійчук, Шалак, Радевич, Іванченко (Бабанський, 37), Шевчук (Тадж Елдін, 62), Марусич, Семука (Полтавець, 46), Дяченко, Григоренко (Іваненко, 75), Микійчук.

Попередження: Таран, Калюжний, Бондаренко - Старовойтов.

Судді: А.Харахайчук, О.Вакульчук, А.Яненко (усі - Кременчук).

20 квітня. Велика Багачка, стадіон "Колос", 12 градусів, 1000 глядачів.

Юнаки - 11:0

Великий футбол у вигляді календарної гри обласної першості, нарешті, завітав до Великої Багачки. З приємністю відзначаю, що моє рідне містечко виявилося цілком готовим до такої події. Футбольна галявина, як для цієї пори року, була достатньо зеленою, уболівальників зібралося чимало, електронне табло справно і вчасно інформувало про перебіг подій на полі. Ну, й подій, відверто кажучи, вистачало...

Чому так сталося, що така солідна, добре укомплектована команда, як "Зеніт", на багачанському полі просто розвалилася? На мій погляд, першопричину варто пошукати в провалах у центрі оборони. А ще - у неготовності до тієї "каруселі", яку влаштувала "Велика Багачка" біля чужих воріт, дещо заспокоївшись вже за рахунку 4:0. Але це так, погляд, і не більше. Тренерський штаб "Зеніта", певно, шукатиме глибше, детальніше і, ніскільки не сумніваюсь, правильні висновки з багачанських подій таки зробить.

А у "Великій Багачці" їх після лубенської поразки зробили однозначно. Достеменно невідомо, про що говорили своїм гравцям президент і тренер команди, але ті ганяли на полі, як наскіпідарені. Ноги в зіткненнях не прибирали не тільки ті, хто не прибирає її ніколи, а й природжені технарі, для кого боротьба за м'яч - заняття не найзвичніше й не найприємніше.

Пройдемося трохи за хронологією подій. Першу "пожежу" біля зенітівських воріт влаштував Коломієць на 8-й хвилині проходом на правому флангу. А вже трьома хвилинами потому суддя сигналізував про те, що полтавцям потрібно розпочинати з центра поля. Комбінаційна багатоходівка завершилася точним ударом Зіпунникова, який вдало зіграв на добиванні.

Не встигли ми із сусідами по трибуні обговорити осбливості наступальної тактики "Багачки" - розігрувати м'яча "до вірного", внаслідок чого у чужі ворота його буквально заносять, або ж заштовхують, як на полі сталася подія зовсім іншого гатунку. Слаломний прохід Міславського ледь не з центра поля, чи не півкоманди гостей проводжають його здивованими поглядами, удар з лінії воротарського майданчика, і воротар "Зеніта" вдруге в цьому матчі має виконувати найнеприємнішу місію. Словами це описати непросто, але прохід справді був неймовірний, шедевральний. Хто не бачив, хай шкодує.

Менш, ніж третина тайму позаду, а вже 2:0. Отямитися від такого нокдауну непросто. "Зеніт", за великим рахунком, і не отямився, але огризатися намагався. Перша спроба-штрафний у виконанні Семуки на 16-й хвилині - точно в руки голкіперу.

Далі гра продовжувала котитися в один бік. Небезпечно б'є Дубницький: але ворота трохи замалі. На 32-й хвилині ударом з льоту Міславський випробовує металеву конструкцію воріт на міцність - крестовина. А вже через хвилину він же змушує арбітра втретє зафіксувати взяття воріт - 3:0.

Четвертий гол, котрий стався наприкінці першого тайму, записали на Коломійця, хоч, мені здалося, йому в цьому капітально допоміг хтось із оборонців "Зеніта". М'яч влетів у ворота від гравця у червоній формі.

Після перерви хаос в обороні "Зеніта" поступово зник, боротьби стало більше, а цікавих подій менше. Сергій Радевич пішов з лівого флангу та зайняв позицію ліберо, а Євген Григоренко став грати у центрі оборони. Дуже старався на правому фланзі проти колишніх одноклубників Максим Полтавець, замінивший Семуку. Вони це оцінили - спочатку Коломієць, потім Хижняк. Віддамо належне арбітру, він вміло "розрулив" ці мікроінциденти, не давши їм дійти до точки кипіння.

У середині другого тайму "Велика Багачка" спромоглася на ще один вибух активності, давши можливість Міславському оформити заслужений хет-трик. Після попереднього туру Олександра багато критикували, вважаючи одним з винуватців поразки в Лубнах (справедливо вважали, чого вже там). А цей матч він перетворив у власний бенефіс, повністю реабілітувавшись за події тижневої давнини.

Потім пішов дощ. Він охолодив запал господарів і, навпаки, підштовхнув до більш енергійних дій гостей. Фінальну частину матчу полтавці провели в наступі. Запам'яталися з цього, втім, хіба що удар Шалака з кута карного майданчика - вище воріт, та тривала торгівля навколо призначення пенальті (не призначили).

Отож, 5:0. Несподівано, але хто скаже, що несправедливо?

Подібно до гри основних складів, був свій бенефіціант і серед дублерів. Гравець юніорського складу "Великої Багачки" Денис Соболєв відзначав цього дня 16-річчя. П'ять голів у одній грі - непоганий подарунок самому собі до такої дати, справедливо вважає кореспондент Анатолій КАРПОВ.